Андрій Пікуш

Андрій Пікуш народився в Петриківці й навчився розпису у Василя Соколенка, учня Тетяни Пати. На початку 1970-х працював на фабриці петриківського розпису, а 1991 року організував творче об'єднання «Петриківка», де співвласниками стали самі народні майстри. 1998 року об'єднання та експериментальний цех злилися в Центр народного мистецтва «Петриківка», який він відтоді очолює.

Майстри Центру були частиною кампанії, що привела петриківський розпис до ЮНЕСКО. У грудні 2012 Україна внесла його до власного Національного переліку, 29 січня 2013 в Європарламенті в Брюсселі відкрилася виставка з понад дев'яноста робіт народних майстрів Дніпропетровщини, а в грудні того ж року Комітет у Баку вніс його як перший елемент України до Репрезентативного списку.

У березні 2025 він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої державної відзнаки в мистецтві — разом з Марією Пікуш, А. Карпець-Єрмолаєвою і Н. Рибак за проєкт, який майстри назвали «Петриківський розпис: на захисті ідентичності».