Традиція — це список імен, по порядку

Учителька, з якої постала школа

Тетяна Пата малювала в Петриківці тоді, коли розпис ще жив на стінах хат і на мальовках, які наклеювали й міняли протягом року. Вона перенесла цю практику в клас: з 1936 року викладала у сільській школі декоративного малювання, яку заснував Олександр Статива, і учні, які пройшли через її руки, пронесли традицію крізь решту століття.

Учень Пати, який навчав сімдесят років

Василь Соколенко навчався в Тетяни Пати й пережив усіх інших її учнів, працюючи ще у 2010-х і померши у 96. Від відкриття школи 1958 року викладав у Петриківській дитячій художній школі поряд із Федором Панком.

Голова Центру народного мистецтва «Петриківка»

Андрій Пікуш народився в Петриківці й навчився розпису у Василя Соколенка, учня Тетяни Пати. На початку 1970-х працював на фабриці петриківського розпису, а 1991 року організував творче об'єднання «Петриківка», де співвласниками стали самі народні майстри. 1998 року об'єднання та експериментальний цех злилися в Центр народного мистецтва «Петриківка», який він відтоді очолює.

Лауреатка Шевченківської премії · директорка школи імені Пати з 1995 року

Марія Пікуш навчалася у Василя Соколенка й викладала в Петриківській дитячій художній школі. Коли 1995 року школа стала самостійним закладом, вона її очолила. Разом з Андрієм Пікушем вона навчала вдома їхню доньку Оксану.

Майстриня й викладачка · мурали та інтер'єри

Оксана Пікуш народилася й виросла в Петриківці, а розпису навчилася вдома. Її вчителі — батьки, Андрій Пікуш, народний художник України, і Марія Пікуш, заслужена майстриня народної творчості, разом з майстром і викладачем Іваном Дмитрюком. У селищі, де, за словами ЮНЕСКО, кожна родина має щонайменше одного майстра, її родина була тією, крізь яку йшла традиція.